Від видавця

«Українська Церква між Сходом і Заходом. Нарис історії Української Церкви» — це фундаментальна історична праця відомого українського вченого, письменника, театрознавця та історика в еміграції Григора Лужницького (1903–1990). Книга вперше побачила світ у 1954 році у Філадельфії (США), видана Союзом українців-католиків «Провидіння», а у 2008 році отримала сучасне перевидання в Україні у видавництві Свічадо. ???? Основна концепція та суть праці Автор аналізує складний, часто драматичний тисячолітній шлях Української Церкви, що опинилася на геополітичному та духовному зламі між двома великими християнськими цивілізаціями: • Сходом (Царгородом/Константинополем, згодом Москвою) • Заходом (Римом, а також Варшавою) Головна теза Лужницького полягає в тому, що Українська Церква від самого свого початку (ще до офіційного розколу християнства 1054 року) ніколи остаточно не поривала зв’язків із Римом. Попри тривалу канонічну підпорядкованість Константинополю, вона зберігала прагнення до єдності з Апостольською Столицею. Для середини XX століття (коли створювалася книга) це був дуже свіжий та сміливий погляд, який науково обґрунтовував та захищав історичний вибір Берестейської унії 1596 року як спроби зберегти самобутність українського християнства через союз із Римом