Розділи ↓
- Україна
- Україна
- Всесвітня історія
- Географія
- Філософія
- Політологія
- Психологія
- Культурологія
- Соціологія
- Релігія і атеїзм
- Етнографія
- Міфологія Епос
- Рослини Тварини Зелений світ
- Наукознавство
- Поезія
- Образотворче мистецтво
- Театр
- Хореографія
- Музика
- Художня література
- Костюм
- Кіно
- Мемуари Спогади
- Краєзнавство
- Літературознавство Лінгвістика
- Передплатні видання
- Військова справа
- Енциклопедичні видання.
- Книгознавство
- Естетика
- Археологія
- Різне
- Магазин купить книги
- Листівки
- Еротика
- Архітектура
- Архітектура Скульптура
- Економіка
- Кухня Кулінарія
- Мовні словники
- Архіви Генеалогія
- Дипломатія
- Авіація
Римский скульптурный портрет III века
1983 р.
212 сторінок
Обкладинка: тверда + суперобкладинка
Мова: російська
Стан: чудовий
Ціна 300 грн.
є в наявності
Від видавця
«Римский скульптурный портрет III века и художественная культура того времени» — фундаментальна мистецтвознавча монографія радянського антикознавця Гліба Івановича Соколова, видана у 1983 році московським видавництвом «Искусство» у серії «Из истории мирового искусства». Книга присвячена переломній епосі пізньої античності — від правління Септимія Севера до Діоклетіана, коли відбувалася рішуча ломка класичних римських форм і зароджувалися середньовічні принципи зображення людини. Основні відомості про видання • Повна назва. «Римский скульптурный портрет III века и художественная культура того времени». • Вихідні дані. Москва, видавництво «Искусство», 1983 рік. Обсяг становить 154–155 сторінок тексту та великий альбомний блок із 212 чорно-білих і кольорових ілюстрацій на крейдованому папері. • Географія пам’яток. Автор аналізує мармурові та бронзові погруддя і статуї з різних куточків Римської імперії — від Британських островів до Пальміри та від Північної Африки до Північного Причорномор’я. Ключові ідеї та зміст праці • Криза античної класики. Соколов розглядає скульптурний портрет у широкому контексті культури III століття — разом із філософією, релігією, літературою, архітектурою, мозаїками та гліптикою. • Еволюція стилю. У праці простежено перехід від натуралізму та експресивної психологічної напруги епохи «солдатських імператорів» (наприклад, портрети Каракалли, Філіппа Араба) до узагальнених, застиглих і духовно відсторонених образів періоду тетрархії. • Пошук нової виразності. Дослідник показує, як римські майстри відмовлялися від гармонійної пластики минулого на користь графічності, суворої симетрії та загостреної передачі внутрішнього драматизму пізньоантичної людини
«Римский скульптурный портрет III века и художественная культура того времени» — фундаментальна мистецтвознавча монографія радянського антикознавця Гліба Івановича Соколова, видана у 1983 році московським видавництвом «Искусство» у серії «Из истории мирового искусства». Книга присвячена переломній епосі пізньої античності — від правління Септимія Севера до Діоклетіана, коли відбувалася рішуча ломка класичних римських форм і зароджувалися середньовічні принципи зображення людини. Основні відомості про видання • Повна назва. «Римский скульптурный портрет III века и художественная культура того времени». • Вихідні дані. Москва, видавництво «Искусство», 1983 рік. Обсяг становить 154–155 сторінок тексту та великий альбомний блок із 212 чорно-білих і кольорових ілюстрацій на крейдованому папері. • Географія пам’яток. Автор аналізує мармурові та бронзові погруддя і статуї з різних куточків Римської імперії — від Британських островів до Пальміри та від Північної Африки до Північного Причорномор’я. Ключові ідеї та зміст праці • Криза античної класики. Соколов розглядає скульптурний портрет у широкому контексті культури III століття — разом із філософією, релігією, літературою, архітектурою, мозаїками та гліптикою. • Еволюція стилю. У праці простежено перехід від натуралізму та експресивної психологічної напруги епохи «солдатських імператорів» (наприклад, портрети Каракалли, Філіппа Араба) до узагальнених, застиглих і духовно відсторонених образів періоду тетрархії. • Пошук нової виразності. Дослідник показує, як римські майстри відмовлялися від гармонійної пластики минулого на користь графічності, суворої симетрії та загостреної передачі внутрішнього драматизму пізньоантичної людини


