Від видавця

«Історія Русів» — це визначна пам’ятка української національно-політичної думки кінця XVIII — початку XIX століття. Довгий час її автором вважали відомого церковного діяча, архієпископа Білоруського Георгія (Григорія) Кониського, через що вона часто згадується під його ім’ям. Проте сучасна історична наука практично повністю спростовує його авторство, і твір вважається анонімним. Твір описує історію України від найдавніших часів до 1769 року, фокусуючись на Козаччині, Хмельниччині та Гетьманщині. Головні ідеї твору • Окремішність України: Твір послідовно обґрунтовує історичну відмінність, самобутність та протистояння між Руссю (Україною) та Московією. • Державна спадкоємність: Наголошується, що українці (руси) є прямими нащадками та спадкоємцями середньовічної Київської Русі, чиї державницькі традиції перейшли до Козацької держави. • Антитиранія та свобода: Твір пронизаний ідеями політичної свободи, захисту прав козацької автономії та критикою порушень царатом договірних прав України. Історія публікації та міф про Кониського Твір тривалий час поширювався таємно у рукописних списках серед української еліти. Щоб захистити справжнього автора від переслідувань імперської цензури та надати тексту більшої авторитетності, розповсюджувачі підписали його ім’ям уже покійного на той час авторитетного ієрарха — Георгія Кониського. Вперше книгу надрукував історик Осип Бодянський у 1846 році в Москві. В Україні в українському перекладі Івана Драча вона офіційно вийшла лише у 1991 році. Вплив на українську культуру «Історія Русів» мала колосальний вплив на формування модерної української ідентичності. Нею захоплювалися та використовували як історичне джерело для патріотичних творів Тарас Шевченко (вплив твору чітко помітний у його поемах «Гайдамаки», «Іржавець»), Микола Гоголь («Тарас Бульба») та члени Кирило-Мефодіївського братства. Михайло Драгоманов називав цей твір першою «політичною конституцією України»