Розділи ↓
- Українська історія, етнографія, побут
- Всесвітня історія
- Географія
- Філософія
- Політологія
- Психологія
- Культурологія
- Соціологія
- Релігія і атеїзм
- Етнографія
- Міфологія Епос
- Рослини Тварини Зелений світ
- Наукознавство
- Поезія
- Образотворче мистецтво
- Театр Драматургія
- Хореографія
- Музика
- Художня література
- Костюм
- Кіно
- Мемуари Спогади
- Краєзнавство
- Літературознавство Лінгвістика
- Передплатні видання
- Військова справа
- Енциклопедичні видання.
- Книгознавство
- Естетика
- Археологія
- Різне
- Магазин купить книги
- Листівки
- Любовна лірика Еротика
- Архітектура
- Архітектура Скульптура
- Економіка
- Кухня Кулінарія
- Мовні словники
- Архіви Генеалогія
- Дипломатія
- Авіація
Візантійський неоплатонізм від Діонісія Ареопагіта до Геннадія Схоларія
2010 р.
564 сторінок
Обкладинка: тверда
Мова: украiнський
Стан: чудовий
Ціна 180 грн.
немає в наявності
Від видавця
Чорноморець Ю.П. Православна теологія за власну концептуальну основу має спадщину святих отців та візантійських богословів. Ця спадщина видається єдиним цілим лише при незнанні текстів та фактичного перебігу подій. Історія православної теології — це драма конкуренції багатьох доктрин, змагання між якими розгорталося навіть в межах ортодоксії. Релігієзнавчий та історико-філо-софський підходи дозволяють побачити в історії православної теологи еволюційні зміни, які відбувалися закономірно. Першим етапом кожного кола розвитку теології ставав бунт проти метафізики, спроби побудувати пост-метафізичну та антиметафізичну фідеїстичну теологію. Бог уявлявся як абсолютно непізнаваний, всяка метафізична теологія деконструювалася. Епоха деконструкцій швидко змінювалася спробами побудувати ортодоксальну метафізику, згідно із якою Бог — це Буття. Метафізика існування на наступному етапі розвитку теології зазнавала схоластизації та примітивізації. Формувалася схоластична есенціалістична метафізика, яка була здатна панувати довший час, але не могла створити видатних пам'яток, які б піднялися до рівня творів перших двох етапів. У книзі розглянуто найважливіший етап у розвитку православної теології — візантійський. Дослідження присвячено еволюції панівного у Візантії напрямку богословської та філософської думки — християнському неоплатонізмові. Візантійський неоплатонізм виникає в деконструк-ціях Ареопагітик, досягає власної творчої кульмінації в метафізиці Буття Максима Сповідника, зберігає неоплатонічні традиції у метафізиці есенціалізму (кінець VII — початок XIII століть). До падіння Константинополя візантійський неоплатонізм встигає здійснити ще одне коло розвитку. Неоареопагітизм Григорія Палами змінюється творчою метафізикою Каліста Ангелікуда, а з 70-х років XIV століття панує паламітська схоластика, новий есенціалізм. Книга розрахована на науковців, викладачів, студентів, всіх, хто цікавиться непростою історією православної теології.
Чорноморець Ю.П. Православна теологія за власну концептуальну основу має спадщину святих отців та візантійських богословів. Ця спадщина видається єдиним цілим лише при незнанні текстів та фактичного перебігу подій. Історія православної теології — це драма конкуренції багатьох доктрин, змагання між якими розгорталося навіть в межах ортодоксії. Релігієзнавчий та історико-філо-софський підходи дозволяють побачити в історії православної теологи еволюційні зміни, які відбувалися закономірно. Першим етапом кожного кола розвитку теології ставав бунт проти метафізики, спроби побудувати пост-метафізичну та антиметафізичну фідеїстичну теологію. Бог уявлявся як абсолютно непізнаваний, всяка метафізична теологія деконструювалася. Епоха деконструкцій швидко змінювалася спробами побудувати ортодоксальну метафізику, згідно із якою Бог — це Буття. Метафізика існування на наступному етапі розвитку теології зазнавала схоластизації та примітивізації. Формувалася схоластична есенціалістична метафізика, яка була здатна панувати довший час, але не могла створити видатних пам'яток, які б піднялися до рівня творів перших двох етапів. У книзі розглянуто найважливіший етап у розвитку православної теології — візантійський. Дослідження присвячено еволюції панівного у Візантії напрямку богословської та філософської думки — християнському неоплатонізмові. Візантійський неоплатонізм виникає в деконструк-ціях Ареопагітик, досягає власної творчої кульмінації в метафізиці Буття Максима Сповідника, зберігає неоплатонічні традиції у метафізиці есенціалізму (кінець VII — початок XIII століть). До падіння Константинополя візантійський неоплатонізм встигає здійснити ще одне коло розвитку. Неоареопагітизм Григорія Палами змінюється творчою метафізикою Каліста Ангелікуда, а з 70-х років XIV століття панує паламітська схоластика, новий есенціалізм. Книга розрахована на науковців, викладачів, студентів, всіх, хто цікавиться непростою історією православної теології.