Розділи ↓
- Українська історія, етнографія, побут
- Всесвітня історія
- Географія
- Філософія
- Політологія
- Психологія
- Культурологія
- Соціологія
- Релігія і атеїзм
- Етнографія
- Міфологія Епос
- Рослини Тварини Зелений світ
- Наукознавство
- Поезія
- Образотворче мистецтво
- Театр Драматургія
- Хореографія
- Музика
- Художня література
- Костюм
- Кіно
- Мемуари Спогади
- Краєзнавство
- Літературознавство Лінгвістика
- Передплатні видання
- Військова справа
- Енциклопедичні видання.
- Книгознавство
- Естетика
- Археологія
- Різне
- Магазин купить книги
- Листівки
- Любовна лірика Еротика
- Архітектура
- Архітектура Скульптура
- Економіка
- Кухня Кулінарія
- Мовні словники
- Архіви Генеалогія
- Дипломатія
- Авіація
Український народний одяг
1977 р.
222 сторінок
Обкладинка: тверда + суперобкладинка
Мова: український
Стан: чудовий
Ціна 450 грн.
немає в наявності
Від видавця
В монографії досліджується одяг як типовий показник матеріальної культури в його історичному розвиткові в період феодалізму й капіталізму. Якщо в період феодальної роздробленості крім селянського розглядається ще й одяг інших соціальних груп населення, то в період капіталізму обмежуємося лише дослідженнями селянського одягу, що зберіг своєрідності традиційного крою, його утилітарні й естетичні функції і менше зазнав впливу фабричного виробництва і міського крою. За принципом основного призначення, залежно від того, яка частина тіла прикривається, автором виділяються такі складові частини жіночого й чоловічого одягу: сорочки, поясний, нагрудний, верхній одяг, пояси, головні убори, взуття, прикраси, доповнення. В останньому розділі визначаються комплекси одягу окремих етнографічних районів України: Полісся, Середнього Придніпров'я, Півдня України, Поділля, Карпат і Прикарпаття. В основу принципів такого етнографічного районування лягли силует, крій окремих частин одягу, способи їх носити, колорит і оздоблення. Автором використані різноманітні джерела, зокрема староруські оригінальні й перекладні пам'ятки, іконний живопис, мініатюри, фрески й мозаїка. Твори усної народної творчості (думи та історичні пісні XV—XVII ст.), полемічна й пародійна література, мемуарна історіографія слов'янських та іноземних послів, мандрівників дали цінний матеріал для визначення національної специфіки одягу, соціальних різниць, взаємовпливів. Історико-етнографічна література кінця XVIII — початку XIX ст. багата фактичним матеріалом. Топографічні описи, архівні записи, заповіти, щоденники і лексикографічні матеріали дають хоча й скупі, але цінні відомості про одяг різних верств суспільства. В етнографічній історіографії кінця XIX — початку XX ст. намічаються спроби наукової інтерпретації та синтезу нагромадженого матеріалу, хоча й не позбавлені методологічних помилок. Важливим джерелом дослідження одягу кінця XIX — початку XX ст. стали колекції музеїв Української РСР. Вони дали основні факти для вивчення крою, тканини, художньо-естетичного оформлення окремих компонентів, дозволили визначити принципи територіального розміщення типових комплексів з їх локальними варіантами.
В монографії досліджується одяг як типовий показник матеріальної культури в його історичному розвиткові в період феодалізму й капіталізму. Якщо в період феодальної роздробленості крім селянського розглядається ще й одяг інших соціальних груп населення, то в період капіталізму обмежуємося лише дослідженнями селянського одягу, що зберіг своєрідності традиційного крою, його утилітарні й естетичні функції і менше зазнав впливу фабричного виробництва і міського крою. За принципом основного призначення, залежно від того, яка частина тіла прикривається, автором виділяються такі складові частини жіночого й чоловічого одягу: сорочки, поясний, нагрудний, верхній одяг, пояси, головні убори, взуття, прикраси, доповнення. В останньому розділі визначаються комплекси одягу окремих етнографічних районів України: Полісся, Середнього Придніпров'я, Півдня України, Поділля, Карпат і Прикарпаття. В основу принципів такого етнографічного районування лягли силует, крій окремих частин одягу, способи їх носити, колорит і оздоблення. Автором використані різноманітні джерела, зокрема староруські оригінальні й перекладні пам'ятки, іконний живопис, мініатюри, фрески й мозаїка. Твори усної народної творчості (думи та історичні пісні XV—XVII ст.), полемічна й пародійна література, мемуарна історіографія слов'янських та іноземних послів, мандрівників дали цінний матеріал для визначення національної специфіки одягу, соціальних різниць, взаємовпливів. Історико-етнографічна література кінця XVIII — початку XIX ст. багата фактичним матеріалом. Топографічні описи, архівні записи, заповіти, щоденники і лексикографічні матеріали дають хоча й скупі, але цінні відомості про одяг різних верств суспільства. В етнографічній історіографії кінця XIX — початку XX ст. намічаються спроби наукової інтерпретації та синтезу нагромадженого матеріалу, хоча й не позбавлені методологічних помилок. Важливим джерелом дослідження одягу кінця XIX — початку XX ст. стали колекції музеїв Української РСР. Вони дали основні факти для вивчення крою, тканини, художньо-естетичного оформлення окремих компонентів, дозволили визначити принципи територіального розміщення типових комплексів з їх локальними варіантами.